Молодова Ірина Володимирівна:
Добрий день, дякую за запитання.
1. Оподаткування операцій з цінними паперами на вторинному ринку регулюється спеціальним «цінопаперним» п.153.8 ст.153 Податкового кодексу України. Цей пункт присвячений оподаткуванню операцій з торгівлі цінними паперами, деривативами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами. Критерії для визначення поняття «цінні папери» у Податковому кодексі не визначені, тому при тлумаченні цього поняття необхідно керуватися положеннями цивільного законодавства. Дія п. 153.8 ст. 153 ПКУ поширюється на платників податку - торговців цінними паперами та деривативами, а також на будь-яких інших платників податку, які здійснюють операції з торгівлі цінними паперами чи деривативами (відповідно до п. 1 ст. 17 Закону N 3480-15 «... торговцями цінними паперами господарськими товариствами, для яких операції з цінними паперами є виключним видом діяльності, а також банками»). Те саме стосується обліку операцій таких платників податку з придбання або продажу корпоративних прав, відмінних від акцій. Згідно з другим абзацем п. 153.9 ст. 153 ПКУ ці норми поширюються також на визначення балансових збитків або прибутків, отриманих платником податку від операцій з корпоративними правами, що виражені в інших, ніж цінні папери, формах. Вказаний пункт «Оподаткування операцій по торгівлі цінними паперами, деривативами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами» майже повністю перейшов з п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства». Але в п. 153,8 є неузгодженість з деякими іншими нормами кодексу. Наприклад, згідно з п. 137.4 ст. 137 розділу ІІІ ПКУ датою отримання доходів, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, є звітний період, в якому такі доходи визнаються відповідно до цієї статті, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань), визначений з урахуванням норм цього пункту та ст. 159 ПКУ. А оскільки п. 153.8 дату виникнення «цінопаперних» доходів не встановлює, то і стверджувати, що це дата визначається по правилу першої події, а не за методом нарахувань не має підстав. Крим того, порядок переходу від норм, що стосуються цінних паперів, Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до відповідних норм ПКУ, відображений в п. 4 Розділу ХХ Перехідних положень ПКУ.

2. Відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР та Постанови Національного банку України "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" від 15.12.2004 р. № 637 розрахунковий документ це: документ встановлених форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну. Розрахунковий документ складає той хто отримує готівку, тобто фізична особа. На нашу думку, нині діюча спеціалізована форма № 6-ОПит Закупівельного акта, затверджена наказом Мінторгу СРСР від 20.08.1986 р. № 201, цілком відповідає вимогам, що пред'являються до розрахункових документів. Інший документ довільної форми може бути розцінено податковими органами як не розрахунковий. Тому радимо проводити розрахунки з фізичними особами через каси підприємства шляхом оформлення видаткового касового ордеру, а не через підзвітну особу.


Гуржий Наталія Анатоліївна:
Доброго дня, шановні члени Асоціації. Ми вдячні вам за проявлену увагу до інтернет-конференції, та будемо намагатись надати повні та вичерпні відповіді на ваші запитання.

1. Принцип ведення податкового обліку залишився тим самим. Окремо для кожного виду цінних паперів визначаються доходи та витрати наростаючим підсумком протягом звітного року. Позитивний фінансовий результат включається до складу доходів платника податку, від’ємний фінансовий результат включається до складу витрат від операцій з цінними паперами першого календарного кварталу, наступного за звітним роком. Вважаємо, що дата виникнення доходів та витрат у цінопаперовому обліку має визначатися за правилом «першої події», оскільки має місце посилання на понесені (нараховані) витрати та отримані (нараховані) доходи. Неприємною новелою ПК є те, що при визначенні витрат, встановлено обмеження на віднесення до їх складу сум, сплачених на користь емітента під час первинного розміщення ЦП. Проте Інформаційно-довідковий департамент ДПА повідомляє про те що платник податку має право віднести суми сплачені на користь емітента до складу витрат в момент продажу (отримання доходу) таких ЦП, придбаних у емітента на перинному ринку. Крім того у ТЦП з’явився новий обов`язок – інформувати органи ДПІ про суми доходів, виплачені на користь фізичних осіб, незалежно від того, чи виконують вони функції податкового агента у відношенні такої фізичної особи чи ні.

2. Якщо проводити аналогію з проведенням розрахунків за придбання інших товарів та послуг, то заборона на таку форму розрахунку відсутня, хоча і не встановлена її чітка процедура. Зазвичай при використанні такої форми розрахунків використовують загальні норми Постанови Національного банку України, від 15.12.2004, № 637 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" щодо оформлення звітних документів та вимоги ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітністьв Україні» щодо оформлення первинного документу, що підтверджує проведення відповідного розрахунку. Щодо застосування РРО. Оскільки продаж акцій та корпоративних прав не належить до сфери торгівлі в розумінні Закону про РРО), застосовувати РРО у такому разі не потрібно. Але фахівці податкових органів наполягають на застосуванні РРО підприємствами, що здійснюють торгівлю цінними паперами на фондовому ринку. Втім професійні торгівці цінними паперами у своїй діяльності керуються Законами Про цінні папери та фондовий ринок та Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні». У випадку наданні власних посередницьких послуг (ст.17 з-ну про ЦП), застосовувати РРО не потрібно.

Гуржий Н.А.:
Стосовно Вашого першого запитання: 14.1.103. материнські компанії - юридичні особи, які є власниками інших юридичних осіб або здійснюють контроль над такими юридичними особами, як пов'язані особи, відповідно до визначення СРО не є материнською компанією.
По другому питанню: Можливість віднесення сум внесків членів СРО до складу витрат встановлено ПК у розмірі 4 відсотків що не перевищує чотирьох відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного року. СРО зараз опрацьовує проект пропозицій до змін у Податковому кодексі з метою врегулювання питань щодо віднесення на витрати сум коштів, які підлягають сплаті при умовах обовїязкового членства в об`єднаннях.

Молодова І.В.
Відповідно до пп. 14.1.103 Податкового кодексу України "материнські компанії – юридичні особи, які є власниками інших юридичних осіб або здійснюють контроль над та-кими юридичними особами, як пов'язані особи". Таким чином, для того щоб юридична особа (у нашому випадку – СРО) мала статус материнської компанії по відношенню до іншої юридичної особи (у нашому випадку – професійний учасник ФР) вона повинна відповідати наступним вимогам: або мати у власності акції або частки у статутному капіталі цього професійно-го учасника ФР або здійснювала контроль над цим учасником як пов’язана особа. Якщо у Вашому конкретному випадку СРО не є акціонером або засновникм/учасником Вашого підприємства, СРО не відповідає вимогам щодо власника юридичної особи. Тепер розглянемо більш ретельно питання щодо відповідності СРО вимогам про контроль СРО над таким учасником. Відповідно до ст. 2 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" "саморегулі¬вна організація професійних учасників фондового ринку – неприбуткове об'єднання учасни-ків фондового ринку, що провадять професійну діяльність на фондовому ринку з торгівлі цінними паперами, управління активами інституційних інвесторів, депозитарну діяльність (дія-льність реєстраторів та зберігачів), утворене відповідно до критеріїв та вимог, установлених Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку". Згідно із ст. 48 того ж Закону, "метою діяльності саморегулівних організацій професійних учасників фондового ринку є забезпечення провадження діяльності професійними учасниками фондового ринку, які є членами саморегулівної організації, розроблення і затвердження правил, стандартів професійної поведінки та провадження відповідного виду професійної діяльності". Далі, в ст.49 Закону України "Про ЦП та ФР" наведено перелік повноважень з регулювання фондового ринку, які ДКЦПФР може делегувати СРО. Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 19 "Об'єднання підп-риємств", затвердженого наказом Мінфіну № 163 від 07.07.1999 р. контроль – це вирішальний вплив на фінансову, господарську і комерційну політику підприємства або підприємницт-ва з метою одержання вигод від його діяльності. Таким чином, СРО забезпечує провадження діяльності професійними учасниками фондового ринку і не має повноважень здійснювати контроль їх фінансової діяльності, а та¬кож втручатися в господарську діяльність окремої юридичної особи та не підпадає під визна¬чення материнської компанії, що наведено в ПКУ.

Що стосується правомірності включення до складу витрат вступних та членських внесків сплачених СРО, слід зазначити наступне.
Відповідно до умов Кредитної угоду між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку про позику на розвиток підприємств від 27.06.1996 р. (ратифіковано Законом України від 11.07.1996 р. № 309/96-ВР) Україна прийняла на себе зобов’язання стосовно прийняття ряду законодавчих актів відносно обов’язкової приналежності учасників ринку цінних паперів до саморегулюючих організацій ринку цінних паперів (СРО).
Крім того, згідно розділу 2 «Ліцензійних умов провадження професійної діяльності на фондовому ринку - діяльності з торгівлі цінними паперами" від 26.05.2006 р. № 346 (зареєстровано в Мін'юсті 04.08.2006 р. № 938/12812) визначено, що Ліцензіат може здійснювати професійну діяльність на фондовому ринку – діяльність з торгівлі цінними паперами – відповідно до отриманої ліцензії тільки за умови вступу щонайменше до однієї саморегулюючої організації професійних учасників фондового ринку. Таким чином, обов'язковою умовою здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів є членство в СРО. СРО ринку цінних паперів є неприбутковою організацією, майно та кошти якої форму¬ються за рахунок внесків її засновників та учасників. При цьому несплата регулярних членсь¬ких внесків є підставою для припинення членства, що відповідно до рішення Державної комі¬сії з цінних паперів та фондового ринку від 17.07.1997 р. № 17 є підставою для анулювання до¬зволу (ліцензії) на право здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів .
Таким чином, оскільки перерахування професійними учасниками ринку цінних паперів коштів у вигляді членських внесків до СРО здійснюється безпосередньо у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням їх основного виду діяльності, а також те, що несплата такими особами членських внесків до СРО має наслідком наступне анулювання дозволу (ліцензії), вважаю, що такі витрати можуть бути включені до складу валових витрат платника податку.

Молодова І.В.
Професійні торгівці цінними паперами у своїй діяльності керуються Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 р. № 3480-IV та Законом України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30.10.96 р. № 448/96-ВР. Відповідно до ст.17 Закону № 3480 професійна діяльність з торгівлі цінними паперами включає: брокерську діяльність; дилерську діяльність; андеррайтинг; діяльність з управління цінними паперами, і може здійснюватись на підставі договорів доручення або комісії за рахунок своїх клієнтів, або від свого імені та за свій рахунок з метою перепродажу третім особам, крім випадків, передбачених законодавством.
Розрахунки готівковими грошовими коштами між комітентом і комісіонером можуть здійснюватися через касу підприємства з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів, оскільки такі операції не є операціями продажу, а тому у таких випадках згідно з п.1 ст.9 Закону про РРО застосовувати РРО не потрібно.
Торгівля цінними паперами за готівку на підставі договорів від свого імені та за свій рахунок, є згідно ст.2 Закону про РРО розрахунковою операцією (приймання від покупця готівкових коштів). В даному випадку дія Закону «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 р. (із змінами та доповненнями) поширюється на суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють торгівлю цінними паперами в разі проведення ними розрахунків за готівку або з використанням платіжних карток, платіжних чеків тощо.

Молодова І.В.
Відповідно до пп. 170.2.1 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-IV (далі - ПКУ) облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік. Згідно із пп. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 ПКУ інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 ПКУ. Відповідно до норм п. 170.2 ст. 170 ПКУ платник податку, який проводить операції з інвестиційними активами, має право скористатися послугами професійного торговця цінними паперами, включаючи банк, та укласти договір з таким торговцем про виконання ним функцій податкового агента. При цьому слід зазначити, що передбачено обмеження щодо платників податків, які можуть виконувати функції податкового агента при здійсненні операцій з продажу інвестиційного активу, а саме може тільки банк та професійний торговець з цінними паперами. Відповідно до пп. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 ПКУ при застосуванні платником податку норм підпункту 170.2.9 п. 170.2 ст. 170 ПКУ податковий агент - професійний торговець цінними паперами, включаючи банк, з метою визначення об'єкта оподаткування під час виплати платнику податку доходу за придбані у нього інвестиційні активи враховує документально підтверджені витрати такого платника на придбання цих активів. Запровадження обов'язку податкового агента для професійного торговця цінними паперами, включаючи банк, не звільняє платника податку від обов'язку декларування результатів усіх операцій з купівлі та продажу інвестиційних активів, здійснених протягом звітного (податкового) року як на території України, так і за її межами, за винятком випадків, зазначених в підпункті 170.2.8 п. 170.2 ст. 170 ПКУ.
Враховуючи вищевикладене, юридична особа - професійний торговець з цінними паперами виступає податковим агентом по відношенню до фізичної особа тільки при наявності такої вимоги у договорі (пп. 170.2.9 ПКУ). При цьому слід зауважити, що у разі якщо професійний торговець з цінними паперами у договорі не визначено як податковий агент, це не звільняє його від надання звіту форми № 1ДФ до органів ДПС з ознакою «112». (пп. 170.2.2 ПКУ).

Гуржий Н.А.:
За загальним правилом будь-яка юридична особа є податковим агентом у відношенні виплати доходу фізичній особі.
Винятком є випадки виплати інвестиційного доходу.
В цьому випадку торговець цінними паперами зобов`язаний виконувати функції податкового агента лише якщо про це укладена відповідна угода з фізичною особою, якій виплачується інвестиційний доход. Ст. 14.1.180, ст. 162.1.3, ст. 170.2.2, ст. 170.2.9. ПКУ

Молодова І.В.
Критерії ознак «фіктивності ЦП» наведено у листі ДПАУ № 12642/7/35-3017 від 23.06.2008 р, - здійснення суб'єктами господарської діяльності операцій з акціями, емітованими підприємствами, діяльність яких припинилася:
- до Єдиного державного реєстру внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи
- судом визнано недійсними записи про проведення державної реєстрації, установчі документи та свідоцтва про державну реєстрацію з моменту їх видачі і визнано недійсними реєстрації випуску акцій з моменту внесення інформації про них до Загального реєстру випуску цінних паперів та свідоцтва про реєстрацію випуску акцій з моменту їх видачі.

Молодова І.В.
Постановою Правління Національного банку України від 09.02.2005 р. № 32 „Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку” встановлено «граничну суму готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами відповідно до пункту 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Націона¬льного банку України від 15.12.2004 р. № 637 у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень». Згідно з п.п. 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, «зазначені обмеження не поширюються на: а) розрахунки підприємств (підприємців) з фізичними особами, бюджетами та державними цільовими фондами». Тобто ліміту операцій по готівковим розрахункам з фізичними особами у ТЦП не має.

Гуржий Н.А.:
На мій погляд питання потребує більшої конкретизації, або більш детального опису ситуації.

Молодова І.В.:
Відповідно до п.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV (зі змінами та доповненнями) передбачено, що «підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарських операцій». Згідно п. 44.2 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.
Таким чином, для здійснення будь-якої операції в обліку підприємства необхідний первинний документ.
В цьому конкретному випадку таким первинним документом є рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку про анулювання випуску акцій, оскільки єдиним органом, повноваженим приймати рішення про скасування випуску акцій є ДКЦПФР, який діє відповідно до Порядку скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випусків акцій, затвердженого рішенням ДКЦПФР від 30.12.1998 р. № 222. До тих пір, поки акції знаходяться в обороті і ДКЦПФР не скасувало їх реєстрацію, ці акції відповідають вимогам чинного законодавства.
Для цілей оподаткування операцій з торгівлі цінними паперами під терміном «доходи» згідно з п. 153.8 ст. 153 Податкового кодексу України слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів, деривативів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, а також вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв’язку з таким продажем, обміном або відчуженням.
Таким чином, відповідно до п. 153.8 ст. 153 Податкового кодексу України вартість акцій емітента, який був ліквідований за рішенням суду, після їх списання не підпадає під термін «доходи».

Гуржий Н.А.:
За загальним правилом будь-яка юридична особа є податковим агентом у відношенні виплати доходу фізичній особі.
Винятком є випадки виплати інвестиційного доходу.
В цьому випадку торговець цінними паперами зобов`язаний виконувати функції податкового агента лише якщо про це укладена відповідна угода з фізичною особою, якій виплачується інвестиційний доход. Незалежно від того чи укладено договір про виконання функцій податково агента чи ні, торговець цінними паперами забов`язаний надавати до органу ГНІ інформацію про виплачені доходи фізичній особі. Така інформація надається за формою 1-ДФ.
Обов`язок надання такої форми до НБУ Податковим Кодексом не встановлено.

Молодова І.В.:
Порядок оподаткування фізичних осіб за операціями з цінними паперами викладений в п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України, в якому зазначено, що "платник податку, який проводить операції з інвестиційними активами з використанням послуг професійного торговця цінними паперами, включаючи банк, має право укласти договір з таким торговцем про виконання ним функцій податкового агента".
Відповідно до абз. 2 п.п. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України "при застосуванні платником податку норм підпункту 170.2.9 цього пункту податковий агент – професійний торговець цінними паперами, включаючи банк, з метою визначення об'єкта оподаткування під час виплати платнику податку доходу за придбані у нього інвестиційні активи враховує документально підтверджені витрати такого платника на придбання цих активів."
Стосовно обов'язковості відображення розрахунків з фізичними особами в формі 1 ДФ, наводимо абз. 3 пп. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України, в якому зазначено, що "якщо платник податку не скористався нормою підпункту 170.2.9 цього пункту, то професійний торговець цінними паперами, включаючи банк, не звільняється від використання вимог підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 цього розділу щодо подання по-датковим органам інформації про виплачені доходи в установленому цим розді¬лом порядку."

Гуржий Н.А.:
Якщо йдеться саме про купівлю ОВДП (а не отримання ОВДП для відшкодування сум ПДВ), то облік таких цінних паперів ведеться за загальними правилами.
У бухгалтерському обліку для відображення придбання ОВДП можуть використовуватись наступні проводки:
Дт 35 Кт 68 (придбання)
Дт 68 Кт 31 (розрахунки)
Дт 37 Кт 73 (нарахування відсотків)
Дт 31 Кт 37 (отримання купонного платежу)
Нарахування для часткового погашення номіналу: доход:
Дт 37 Кт 74
Дт 74 Кт 79
відображення собівартості
Дт 85 Кт 35
Дт 97 Кт 85
Дт 79 Кт 97
Отримання грошових коштів по частково погашеному номіналу:
Дт 31 Кт 37
У податковому обліку витрати на придбання ОВДП та доходи від продажу ОВДП відображаються у окремому обліку за окремим видом цінних паперів (ОВДП).
Доходи, що виплачуються по ОВДП враховуються у визначенні об`єкта оподаткування на загальних умовах. За цінними паперами, придбаними платником податку з метою їх продажу або утримання до дати погашення, сума процентів включається до складу його доходів у податковий період, протягом якого була здійснена або мала бути здійснена виплата таких процентів згідно з умовами випуску таких цінних паперів. Номінальна вартість та суми переоцінки у податковому обліку не відображаються.

Молодова І.В.:
Облік фінансових інвестицій регламентується Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 12 «Фінансові інвестиції».
Фінансова інвестиція, що утримується до її погашення, при придбанні первісно оцінюється в бухгалтерському обліку за собівартістю.
Собівартість фінансової інвестиції в облігації складається з «ціни її придбання, комісійних винагород, мит, податків, зборів, обов'язкових платежів та інших витрат, безпосередньо пов'язаних з придбанням фінансової інвестиції.
Собівартість фінансової інвестиції відображається в залежності від її строку погашення, що розраховується від дати придбання, на субрахунках 142 «Інші інвестиції пов'язаним сторонам», 352 «Інші поточні фінансові інвестиції».
Надалі фінансову інвестицію в облігації треба переоцінювати на дату балансу.
При оцінці фінансових інвестицій, що утримуються підприємством до погашення (цю оцінку потрібно проводити за амортизованою вартістю), потрібно мати на увазі, що ціна, за якою інвестор придбаває облігації, залежить від ринкової ставки відсотку.
Ринкова ставка відсотку є тією ставкою відсотків, за якою покупці у будь-який час бажають інвестувати свої кошти. Якщо ринкова ставка відсотків вище встановленої, облігації придбаваються з дисконтом, якщо ринкова ставка відсотків нижче встановленої, облігації придбаваються з премією.
Для цілей бухгалтерського обліку облігацій внутрішнього державного займу, що є поточними інвестиціями підприємства і утримуються на балансі для подальшого продажу, показник номінальної вартості є довідковою інформацією, відображеною в картці облігацій, яка не впливає на фінансові результати від операцій з цім цінним папером. Продаж облігацій відбувається в порядку, встановленому для фінансових інвестицій. Ціни купівлі та продажу формують в обліку інші доходи і інші витрати. Нарахування відсотків здійснюється згідно умов випуску облігацій, визначених у проспекті емісії або іншому нормативному документі. Порядок нарахування відсотків ви¬значаються окремо для кожної серії ОВДЗ.

Молодова І.В.:
Відповідно до п.п. 2.6 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом ДПА № 1020 від 24.12.2010 р.,
"у разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати податок до бюджету, податковий розрахунок у вигляді окремої порції за такий підрозділ подає юридична особа до органу ДПС за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до органу ДПС за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу".

Гуржий Н.А.:
За загальним правилом будь-яка юридична особа є податковим агентом у відношенні виплати доходу фізичній особі.
Винятком є випадки виплати інвестиційного доходу.
В цьому випадку торговець цінними паперами, в т.ч. банк, зобов`язаний виконувати функції податкового агента лише якщо про це укладена відповідна угода з фізичною особою, якій виплачується інвестиційний доход.
Незалежно від того чи укладено договір про виконання функцій податково агента чи ні, торговець цінними паперами забов`язаний надавати до органу ГНІ інформацію про виплачені доходи фізичній особі. Така інформація надається за формою 1-ДФ.
Форма 1-ДФ не передбачає деталізацію які саме структури підприємства здійснили виплату.
Обов`язок надання такої форми до НБУ Податковим Кодексом не встановлено.
Норми: Ст. 14.1.180, ст. 162.1.3, ст. 170.2.2, ст. 170.2.9. ПКУ. Наказ ДПА від 24.12.2010, № 1020 "Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма N 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку"

Молодова І.В. :
У відповідності до п. 135.1 ПКУ "доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті".
В п. 135.2 вказано, що "доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу".
Абзацом 2 п. 137.1 ПКУ визначено, що "дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг".
При відображенні в податковому обліку винагороди повіреного необхідно врахувати положення ст. 1022 Цивільного кодексу України (ЦКУ) "після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії, та статті 1006 ЦКУ " після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення».
Таким чином, підприємство визначає самостійно відповідно якого документу відображаються доходи в податковому обліку за датою підписання акту виконання договору доручення, або датою підписання іншого документу, яким є звіт повіренного.

Гуржий Н.А.:
Винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо) включаються в дохід від операційної діяльності, який визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше суми отриманої в будь-якій формі компенсації.
Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.
Якщо звіт повіреного є двостороннім документом, та складений так, що він засвідчує надання послуг, визначених договором доручення, має усі обов`язкові реквізити первинного документу, то дата його підписання буде датою виникнення доходу у повіреного.
Якщо у якості первинного документу, що засвідчує надання усіх послуг за договором доручення, складається акт виконання договору доручення, то датою виникнення доходу буде дата такого акту.
Якщо документи є рівними за змістом в частині висвітлення стану виконання доручення та реквізитного стану, то датою виникнення доходу буде дата документа, що складений раніше.
Норми: 135.4.1 п. 135.4 ст. 135 ПКУ, п. 137.1 ст. 137 ПКУ, ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

Молодова І.В.
Об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб становлять доходи, отримані такою фізичною особою-платником податку.
Відповідно до п.п. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України доходом визнається загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у п.п. 165.1.2 та п.п. 165.1.40 Податкового кодексу України.
Згідно з положеннями ст. 170.2 Податкового кодексу України облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат.
Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік.
Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм п.п. 170.2.4 – п.п. 170.2.6 Податкового кодексу України. При застосуванні платником податку норм п.п. 170.2.9 Податкового кодексу України податковий агент - професійний торговець цінними паперами, включаючи банк, з метою визначення об'єкта оподаткування під час виплати платнику податку доходу за придбані у нього інвестиційні активи враховує документально підтверджені витрати такого платника на придбання цих активів.
Якщо платник податку не скористався нормою п.п. 170.2.9 Податкового кодексу України, то професійний торговець цінними паперами, включаючи банк, не звільняється від виконання вимог п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України щодо подання податковим органам інформації про виплачені доходи в установленому цим розділом порядку.
Згідно внесених змін до Податкового кодексу України від 07.04.2011 р., в п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України зазначається, що податковий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду.
Таким чином на сьогодні існує несумісність двох статей Податкового кодексу України.
Якщо підприємство прийме рішення відображати у податковому розрахунку 1-ДФ нараховані (виплачені) доходи фізичній особі згідно договору, за яким він не виступає податковим агентом, вважаю, що таке підприємство повинно відобразити доходи під час їх виплати.
Такий висновок можна зробити, керуючись нормами Порядку заповнення декларації на доходи фізичних осіб, Порядку ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, за формою Книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу платниками податку.

Гуржий Н.А.:
За загальним правилом будь-яка юридична особа є податковим агентом у відношенні виплати доходу фізичній особі.
Винятком є випадки виплати інвестиційного доходу.
В цьому випадку торговець цінними паперами, в т.ч. банк, зобов`язаний виконувати функції податкового агента лише якщо про це укладена відповідна угода з фізичною особою, якій виплачується інвестиційний доход.
Незалежно від того чи укладено договір про виконання функцій податково агента чи ні,торговець цінними паперами забов`язаний надавати до органу ГНІ інформацію про виплачені доходи фізичній особі. Така інформація надається за формою 1-ДФ.
Норми закону: Ст. 14.1.180, ст. 162.1.3, ст. 170.2.2, ст. 170.2.9. ПКУ, Наказ ДПА від 24.12.2010, № 1020 "Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма N 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку".

Молодова І.В.:
Оподаткування операцій з цінними паперами на вторинному ринку регулюється спеціальним «цінопаперним» п.153.8 ст.153 Податкового кодексу України (надалі – ПКУ).
Цей пункт присвячений оподаткуванню операцій з торгівлі цінними паперами, деривативами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.
Критерії для визначення поняття «цінні папери» у ПКУ не визначені, тому при тлумаченні цього поняття необхідно керуватися положеннями цивільного законодавства. Дія п. 153.8 ст. 153 ПКУ поширюється на платників податку - торговців цінними паперами та деривативами, а також на будь-яких інших платників податку, які здійснюють операції з торгівлі цінними паперами чи деривативами (відповідно до п. 1 ст. 17 Закону N 3480-15 «... торговцями цінними паперами господарськими товариствами, для яких операції з цінними паперами є виключним видом діяльності, а також банками»).
Те саме стосується обліку операцій таких платників податку з придбання або продажу корпоративних прав, відмінних від акцій.
Згідно з абз. 2 п. 153.9 ст. 153 ПКУ ці норми поширюються також на визначення балансових збитків або прибутків, отриманих платником податку від операцій з корпоративними правами, що виражені в інших, ніж цінні папери, формах.
Вказаний пункт «Оподаткування операцій по торгівлі цінними паперами, деривативами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами» майже повністю перейшов з п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства».
Але в п. 153.8 є неузгодженість з деякими іншими нормами кодексу. Наприклад, згідно з п. 137.4 ст. 137 розділу ІІІ ПКУ датою отримання доходів, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, є звітний період, в якому такі доходи визнаються відповідно до цієї статті, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань), визначений з урахуванням норм цього пункту та ст. 159 ПКУ.
А оскільки п. 153.8 дату виникнення «цінопаперних» доходів не встановлює, то і підстав стверджувати, що ця дата визначається за правилом першої події, а не за методом нарахувань, не має.
Крим того, порядок переходу від норм, що стосуються цінних паперів, Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до відповідних норм ПКУ, відображений в п. 4 Розділу ХХ Перехідних положень ПКУ.

Гуржий Н.А.:
Вважаю, що облік доходів та витрат операцій з купівлі-продажу цінних паперів має здійснюватись у розрізі окремих видів цінних паперів за фактом виникнення таких витрат та доходів, оскільки має місце посилання на понесені (нараховані) витрати та отримані (нараховані) доходи.
Застосування правила визначення дати виникнення витрат за правилами бух. обліку, як того вимагає ПК у частині оподаткування загальної діяльності є безпідставним у відношенні до операцій особливого виду.
ПК вказує, що до складу доходу платника податку включаються дохід від операційної діяльності та зазначає, що особливості визначення доходів від окремих операцій встановлюються положеннями відповідного розділу.
Норми: Ст.153.8, ст.150 ПКУ

Гуржий Н.А.:
Стосовно цього питання органи ДПС займають фіскальну позицію та наполягають на безспірному виключенню сум, попередньо віднесених до складу витрат з «цінопаперового обліку».
В залежності від тексту, викладеного у рішенні суду, ці суми вартості ЦП можуть бути віднесені, або до звітного періоду, або до періоду, в якому ці витрати виникли.
Зазначене питання необхідно розглядати та формувати позицію підприємства, з посиланнями на норми законодавства, в кожному конкретному випадку.

Молодова І.В.:
Як вже зазначалось у відповіді на питання № 7 цієї конференції, для здійснення будь-якої операції в обліку підприємства необхідний первинний документ, яким в цьому випадку також буде рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку про анулювання випуску акцій.
До тих пір, поки випуск акцій емітента не було скасовано в установленому законодавством порядку, акції відповідають вимогам чинного законодавства.
Якщо рішенням ДКЦПФР випуск акцій було скасовано, з дати скасування цього випуску платник податку повинен зменшити витрати, пов'язані з придбанням цих цінних паперів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, на суму витрат, попередньо врахованих в минулих податкових періодах у зв'язку із придбанням таких цінних паперів.

Гуржий Н.А.:

Відповідь на  Ваше запитання буде надана пізніше

Молодова І.В.:
Відображення у фінансової звітності доходів ТЦП, як операційних, відбувається на підставі Положень (стандартів) бухгалтерського обліку України та згідно норм Міжнародних стандартів (п. 15 МСБО 7 «Звіт про рух грошових коштів»).
Відображення підприємством доходів від операцій з торгівлі цінними паперами, де-ри¬вативами та іншими, ніж цінні папери корпоративними правами здійснюється у Додатку ЦП до рядка 03.20 додатка ІД до Податкової декларації з податку на прибуток підприємства і регламентується Податковим кодексом України, зокрема п. 153.8 ст. 153.
Відображення у Податкової декларації з податку на прибуток підприємства доходів від операцій за брокерськими договорами здійснюється у рядку 02 «Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг))» відповідно до п.п. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України.

Гуржий Н.А.:

Відповідь на Ваше запитання була надана, див. питання 14.

Молодова І.В.:
Згідно із пп. 165.1.21 п. 165.1 ст. 165 розділу IV Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПКУ) до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу не включається сума витрат роботодавця у зв'язку з підвищенням кваліфікації (перепідготовкою) платника податку згідно із законом.
При цьому відповідно до пп. "а" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання або компенсація зумовлені виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачені нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах.
Згідно із пп. "б" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ додатково до винятків, передбачених пп. "а" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ, не вважаються додатковим благом платника податку доходи, одержані у формі та розмірах, що підлягають включенню роботодавцем до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг згідно із розділом III ПКУ.
Враховуючи вищевикладене, якщо витрати роботодавця у зв'язку із участю найманого працівника у семінарі (конференції, навчанні) згідно із розділом III ПКУ підлягають включенню до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, то вартість такої участі не включається до складу загального місячного оподатковуваного доходу платника податку.
Якщо навчання співробітників проводиться у вітчизняних вищих та технічних закладах, то оподаткування сум, сплачених роботодавцем на користь вітчизняних вищих та технічних закладів відбувається згідно з пп. 165.1.21 п. 165.1 ПКУ.
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума, сплачена роботодавцем на користь вітчизняних вищих та професійно-технічних навчальних закладів за фізичну особу, але не вище розміру, визначеного в абз. 1 пп. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 ПКУ (у 2011 році - 1320 грн.) на кожний повний або неповний місяць підготовки чи перепідготовки такої фізичної особи, незалежно від того, чи перебуває ця особа у трудових відносинах з роботодавцем, але за умови, що вона уклала з ним письмовий договір (контракт) про взяті зобов'язання з відпрацювання у такого роботодавця після закінчення вищого та/або професійно-технічного навчального закладу і отримання спеціальності (кваліфіка-ції) не менше ніж три роки.
Якщо працівник припиняє трудові відносини з роботодавцем протягом періоду такого навчання або до закінчення третього календарного року від року, в якому закінчується таке навчання, сума, сплачена як компенсація вартості навчання, прирівнюється до додаткового блага, наданого такому працівнику протягом року, на який припадає таке припинення трудових відносин, та підлягає оподаткуванню у загальному порядку.

Гуржий Н.А.:
Згідно із пп. 165.1.21 п. 165.1 ст. 165 розділу IV ПКУ до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу не включається частина суми витрат роботодавця у зв'язку з підвищенням кваліфікації (перепідготовкою) платника податку згідно із законом.
При цьому, відповідно до пп. "а" пп. 164.2.17 ПКУ до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо, крім випадків, коли таке надання або компенсація зумовлені виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачені нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах.
Згідно із пп. "б" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ додатково до винятків, передбачених пп. "а" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ, не вважаються додатковим благом платника податку доходи, одержані у формі та розмірах, що підлягають включенню роботодавцем до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг згідно із розділом III ПКУ.
Враховуючи вищевикладене, якщо витрати роботодавця у зв'язку навчанням співробітника, згідно із розділом III ПКУ, підлягають включенню до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, то вартість такого навчання не включається до складу загального місячного оподатковуваного доходу платника податку.
Дата виникнення собівартості визначається по даті виникнення доходу від реалізації відповідного товару, робіт, послуг (ст. 138.4 ПКУ).
Витратами, що формують собівартість є прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, амортизація ОЗ та НА, придбання послуг, та ін (ст. 138.8 ПКУ).
Виходячи з економічної суті витрат на сертифікацію фахівця - їх практично неможливо визнати жодним з «прямих» витрат.

Гуржий Н.А.:

ПКУ звільняє від обов`язку декларувати доходи, що не оподатковуються лише фізичних осіб.
Прямої норми, яка б звільняла торговця цінними паперами від обов`язку інформувати органи ДПС про виплачені інвестиційні доходи немає.
Доходи отримані від продажу приватизаційних цінних паперів не включаються до складу загального оподатковуваного доходу фізичної особи, проте аналіз норм ст. 170.2.2 та ст. 176.2 свідчить, що обов`язок інформувати про виплачені суми інвестиційного доходу у торговця зберігається незалежно від того чи підлягає такий дохід оподаткуванню чи ні.

Молодова І.В.:
Не зовсім зрозуміле питання, оскільки приватизаційні цінні папери (якщо питання стосується саме цих цінних паперів) відповідно до ст. 5 Закону України „Про приватизаційні цінні папери” від 06.03.1992 р. за № 2173-ХІІ (зі змінами та доповненнями) вільному обігу не підлягають, а їх продаж чи іншим способом відчуження є недійсним.
Можливо, Ви мали на увазі операції, коли торговець цінними паперами купує у фізичних осіб цінні папери (акції), що були придбані ними раніше в процесі приватизації державного майна в обмін на приватизаційні цінні папери.
У такому випадку керуватись треба нормами пп. 165.1.40 п. 165.1 ст. 160 Податкового кодексу України (надалі – ПКУ), відповідно до якого до інвестиційного доходу, отриманого платником податку, не включається дохід, отриманий ним внаслідок відчуження акцій (інших корпоративних прав), оде¬ржаних ним у власність в процесі приватизації в обмін на приватизаційні компенсаційні сертифікати, безпосередньо отримані ним як компенсація суми його внеску до установ Ощадного банку СРСР або до установ державного страхування СРСР, або в обмін на приватизаційні сертифікати, отримані ним відповідно до закону. Така ж норма міститься і в абзаці (б) пп. 170.2.8 ПКУ.
Таким чином, ці доходи не мають ознаки інвестиційного прибутку (доходу).
У відповідності до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (затверджений Наказом ДПА №1020 від 24.12.2010 р.) в цей податковий розрахунок з ознакою «112» включаються суми інвестиційного прибутку (доходу) від операцій з інвестиційними активами. Оскільки операції, що були розглянуті вище, не утворюють інвестиційного прибутку (доходу), їх не потрібно включати в Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку.

Молодова І.В.:
Якщо в запитанні мова йде про виплати на користь клієнтів, пов'язані з отриманням інвестиційного доходу (наприклад, за результатами угод щодо продажу цінних паперів, за якими виник дохід) і ТЦБ згідно умов договору не є податковим агентом, то, як зазначалося в відповіді на запитання № 12 професійний торговець цінними паперами, включаючи банк, не звільняється від виконання вимог пп. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України (надалі – ПКУ) щодо подання податковим органам інформації про виплачені доходи в установленому цим розділом порядку.
В цьому випадку об'єктом оподаткування є доходи, отримані платником податку-фізичною особою.
Відповідно до пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 ПКУ доходом визнається загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інвестиційний прибуток від прове-дення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у пп. 165.1.2 та пп. 165.1.40 ПКУ.
У той же час, згідно внесених змін до ПКУ від 07.04.2011 р., в пп. «б» п. 176.2 ПКУ зазначається, що податковий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Таким чином на сьогодні існує несумісність двох статей ПКУ.
Якщо підприємство прийме рішення відображати нараховані (виплачені) доходи фізичній особі, згідно договору з яким воно не виступає податковим агентом, на мою думку у податковому розрахунку 1-ДФ таке підприємство повинно відобразити доходи під час їх виплати.
Такий висновок можна зробити, керуючись нормами Порядку заповнення декларації на доходи фізичних осіб, Порядку ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, за формою Книги обліку доходів і витрат для визна¬чення суми загального річного оподатковуваного доходу платниками податку.
Якщо в запитанні мова йде про виплати клієнту – фізичній особі, що не є доходом відповідно до пункту 14.156 та інвестиційним доходом згідно норм пункту 170.2 ПКУ (на-приклад, повернення зайво перерахованих коштів), такі виплати не є об'єктом оподатку-вання, що зазначений в статті 163 ПКУ і не повинні відображатися в податковому розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платника податків за формою 1-ДФ.

Див.відповідь на запитання № 13

Молодова І.В.:
Ні не повинен.
Відповідно до п. 160.9 ст. 160 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI (далі - ПКУ) резиденти, які надають агентські, довірчі, комісійні та інші подібні послуги з продажу чи придбання товарів, робіт, послуг за рахунок і на користь нерезидента (в тому числі укладення договорів з іншими резидентами від імені і на користь нерезидента), утримують і перераховують до відповідного бюджету податок із доходу, отриманого таким нерезидентом із джерел в Україні, визначений у порядку, передбаченому для оподаткування прибутків нерезидентів, що проводять діяльність на території України через постійне представництво.
Даний порядок визначено ст.160.8 – а саме суми прибутків нерезидентів, які провадять свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються в загальному порядку.
При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який провадить свою діяльність незалежно від такого нерезидента.
Пунктом 160.2 ст. 160 ПКУ визначено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.6 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.
Оскільки у даному випадку ТЦП такі доходи не виплачує, а тільки виступає повіреним, то утримувати і перераховувати податок із доходу, отриманого таким нерезидентом, не повинен.


Гуржий Н.А.:
Ст. 170.10.3 ПКУ говорить, що обкладає той, хто виплачує; (В договорі з нерезидентом потрібно в тому місці де указується джерело виплати вказати ставку податку по якій він обкладається (ст. 170.10.3) 15-17%).
Ст. 171.2 абз."б" говорить, що відповідальність за сплату податку несе платник податку (в т.ч. і нерезиденті. див. п. 162.1.2.), якщо отримує дохід від особи, звільненої від обов'язку по сплаті податку.
Доходом є інвестиційний доход, т.е. повинні враховуватися витрати на придбання (ст. 164.2.9 і ст.170.2). Звільненим від обов'язків агента, відносно договорів купівлі-продажу цінних паперів, може бути тільки торговець (банк), за відсутності відповідного договору (ст. 170.2.2).
При цьому торговець не звільняється від обов'язку проінформувати ГНАУ про виплачену суму. Оскільки сума торговцем не виплачується те і оподатковувати немає чого і інформувати немає про що. Складніша ситуація виникає у комітента. ПКУ не дає відповіді на питання, як він повинен виконувати обов'язки податкового агента, при виплаті нерезиденту грошових коштів за цінні папери: що буде базою, на якій підставі враховувати витрати і т.д.
В той же час немає жодної норми, яка звільняла підприємство, що не є торговцем цінними паперами від обов'язків податкового агента при виплаті доходу фізичній особі-нерезиденту або давала б право врахувати витрати.

Молодова І.В.
Так. Порядок оподаткування до 01.04.2011 р. Відповідно до Наказу ДПАУ від 16.01.1998 р. № 28 «Про затвердження Порядку надання звітів про утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів» якщо особа, що виплачує доходи, безпосередньо застосовує норми міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування, яким передбачені інші ставки, відповідно до процедури, передбаченої Постановою №470, то в колонці 5 "ставка податку (%) за міжнар. договором" проставляється ставка податку, передбачена міжнародним договором (у тому числі нуль, якщо міжнародним договором передбачено звільнення від оподаткування).
Порядок оподаткування з 01.04.2011р. Пунктом 160.2 ст. 160 ПКУ визначено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезиде¬нта або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на раху¬нки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.6 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачу¬ється до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.
Згідно Наказу ДПАУ від 28.02.2011 р. № 115 «Про затвердження форм та Порядку розрахунку податкових зобов'язань нерезидентів, які провадять діяльність на території України через постійне представництво» який розроблено відповідно до пункту 46.5 статті 46 розділу II та пункту 160.3 статті 160 розділу III Податкового кодексу України у Розрахунку відображаються суми доходів, звільнених від оподаткування відповідно до міжнародного договору України за видами доходів, та їх загальна сума.
У разі застосування міжнародного договору, вказати його назву та статтю, згідно з якою застосовується передба¬чена договором ставка податку (порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування відповідно до статті 103 розділу II Податкового кодексу України).

Молодова І.В.:
Так, повинен.
Відповідно до п. 160.9 ст. 160 Податкового кодексу України  резиденти, які надають агентські, довірчі, комісійні та інші подібні послуги з продажу чи придбання товарів, робіт, послуг за рахунок і на користь нерезидента (в тому числі укладення договорів з іншими резидентами від імені і на користь нерезидента), утримують і перераховують до відповідного бюджету податок із доходу, отриманого таким нерезидентом із джерел в Україні, визначений у порядку, передбаченому для оподаткування прибутків нерезидентів, що проводять діяльність на території України через постійне представництво.
Даний порядок визначено ст.160.8 – а саме суми прибутків нерезидентів, які провадять свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються в загальному порядку.
При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який провадить свою діяльність незалежно від такого нерезидента.
Пунктом 160.2 ст. 160 ПКУ визначено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.6 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності
Оскільки у даному випадку розрахунки за ЦП здійснюються безпосередньо через ТЦП, то відповідно існує доход, який отримано таким нерезидентом із джерелом походження в Україні. Але, слід враховувати норми уникнення подвійного оподаткування від-повідно до міжнародних договорів України.

Див.відповіді на запитання №№ 1, 13, 20

Молодова І.В.:
Витрати на відрядження регламентуються нормами пункту 140.1.7 Податкового кодексу, згідно з яким сума добових в разі відрядження у межах України та країн, в'їзд громадян України на територію яких не потребує наявності візи, визначається згідно з наказом про відрядження та відповідними первинними документами.
Тому наявності у підприємства тільки наказу про відрядження не буде достатнім, потрібно мати ще й первинні документи, що підтверджують витрати на відрядження.
До того ж, для нарахування сум добових підприємству необхідно мати документи, які підтверджують строки відрядження.
Відповідно до п. 8 Інструкції про службові відрядження в межах України та закордон № 59 від 13.03.1998 р. «днем вибуття у відрядження вважається день відправлення поїзда, літака, автобуса або іншого транспортного засобу з місця постійної роботи відрядженого працівника, а днем прибуття з відрядження - день прибуття транспортного засобу до місця постійної роботи відрядженого працівника». Тому для підтвердження строків відрядження і відповідно нарахування добових необхідно мати квітки на проїзд.
Що стосується використання Посвідчення про відрядження – на сьогодні цей документ не є обов’язковим, і його застосування на підприємстві можливе за рішенням самого підприємства.

див. відповідь на питання № 17

Див. відповідь на запитання №№ 1, 13, 20