ЄДРПОУ: 
Пароль: 

Про Асоціацію Діяльність Новини Запитання до СРО Контакти Мапа сайту

27.02.2015

Позиція Комітету з питань обліку та оподаткування Асоціації "УФТ" щодо особливостей бухгалтерського та податкового обліку операцій дооцінки та уцінки цінних паперів

  27 лютого 2015  року відбулося засідання Комітету з питань обліку та оподаткування.
  На засіданні було обговорено позицію Комітету з питань обліку та оподаткування Асоціації "УФТ" щодо особливостей бухгалтерського та податкового обліку операцій дооцінки та уцінки цінних паперів. За підсумками обговорення затверджено наступну позицію Комітету.

  З 01.01.2015 р. запроваджується новий порядок податкового обліку, який ґрунтується на визначенні фінансового результату (прибутку до оподаткування) за даними бухгалтерського обліку та його подальшого коригування на визначений ПКУ перелік податкових різниць. Підприємства, які мають річний доход в обсязі, що не перевищує 20 мільйонів гривень, мають право не коригувати фінансовий результат, визначений за правилами бухгалтерського обліку на суми податкових різниць, визначених ПКУ. Отже, окремий податковий облік у значній частині трансформується, наближуючись до бухгалтерського. Зростає важливість своєчасного та достовірного відображення операцій, набуває більшого сенсу правильність класифікації окремих активів, встановлення та обґрунтування критеріїв їх визнання та оцінки у бухгалтерському обліку з метою оподаткування.
  Фінансовий результат за кожною операцією з продажу або іншого відчуження цінних паперів, визначений за правилами бухгалтерського обліку відповідно до міжнародних стандартів, шляхом коригування, виключається зі складу загального фінансового результату товариства. Платники податку на прибуток (в т.ч. торговці цінними паперами та депозитарні установи, як банки, так і небанківські фінансові установи), окремо визначають загальний фінансовий результат за операціями з цінними паперами, як суму фінансових результатів за кожною операцією без розподілу за видами ринків та цінних паперів. Позитивний загальний фінансовий результат від операцій з цінними паперами додається до загального фінансового результату товариства та оподатковується у його складі податком на прибуток за ставкою 18%. Від’ємний загальний фінансовий результат враховується у майбутніх періодах при розрахунку загального фінансового результату від операцій з цінними паперами (окремому обліку) до повного його погашення.
  Витрати торговців цінними паперами та депозитарних установ, пов’язані з впровадженням їх діяльності, визнаються витратами або класифікуються, як вартість окремого активу та/або його частини (в т.ч. цінного паперу) відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та фінансової звітності.
  Окремо маємо зауважити на п.п.141.2.1 п.141.2 ст.141 ПКУ, який вказує, серед іншого, на те що оподатковуваний прибуток збільшується на суму уцінки цінних паперів (у розмірі попередньої дооцінки). При цьому, наступний пункт  - п.141.2.2 ПКУ цього ж підпункту, який регулює зменшення оподатковуваного прибутку, не містить симетричної норми, тобто не передбачає необхідності коригування (зменшення оподатковуваного прибутку) на суму дооцінки цінних паперів. Таким чином, при проведенні коригування, уцінка цінних паперів (у розмірі попередньої дооцінки) враховуються, а дооцінка - ні, а значить, дооцінка цінних паперів, яка проведена в бухгалтерському обліку через прибуток, підлягає оподаткуванню податком на прибуток у складі результатів загальної діяльності платника.
  Але, якщо згідно параграфа 9 МСБУ 39 фінансові інвестиції будуть віднесені до складу категорії «Фінансові активи, доступні для продажу», то товариство буде зобов’язане відобразити суми дооцінки у складі другого розділу форми № 2 по строчці 2405 (параграф 55). До складу цього розділу включаються суми дооцінок, що відображаються у бухгалтерському обліку з використанням рахунків власного капіталу та не підлягає оподаткуванню.
  Проте, слід зазначити, що для того, щоб віднести інвестиційний актив не до звичайної та зрозумілої категорії торгівельного портфелю (умовно «якісні» цінні папери), а до складу фінансових активів, доступних до продажу (умовно «не якісні» активи), треба мати змістовне обґрунтування, чіткі критерії визнання та бути готовими доводити справедливість своїх міркувань щодо таких критеріїв контролюючому органу. Навряд контролюючий орган легко погодиться з таким методом податкового планування.
  Оборотною стороною медалі при використанні категорії «Фінансові активи, доступні для продажу» є складність переводу активу з однієї до іншої категорії.

  Довідка
  МСБУ 39
  (Для підприємств, які не застосовують міжнародний стандарт фінансової звітності 9 "Фінансові інструменти" до набрання ним чинності)
  П.9 : «Фінансові активи, доступні для продажу - це непохідні фінансові активи, призначені як доступні для продажу і не класифіковані як:
  а) позики та дебіторська заборгованість;
  б) утримувані до строку погашення інвестиції або
  в) фінансові активи за справедливою вартістю з відображенням переоцінки як прибутку або збитку».
  Похідний інструмент - фінансовий інструмент або інший контракт у межах сфери застосування цього Стандарту (див. параграфи 2 - 7), який має всі три такі характеристики:
  а) його вартість змінюється у відповідь на зміни встановленої ставки відсотка, ціни фінансового інструмента, товарної ціни, валютного курсу, індексу цін чи ставок, показника кредитного рейтингу чи індексу кредитоспроможності, або подібної змінної величини, за умови, що у випадку нефінансової змінної величини, ця змінна величина не є визначеною для сторони контракту (що його іноді називають базовим);
  б) який не вимагає початкових чистих інвестицій або початкових чистих інвестицій, менших ніж ті, що були б потрібні для інших типів контрактів, які, за очікуванням, мають подібну реакцію на зміни ринкових факторів;
  в) який погашається на майбутню дату.
  Також п.9 дає визначення інших категорій фінансових інструментів, а саме:
  «Фінансовий актив або фінансове зобов'язання за справедливою вартістю, з відображенням переоцінки як прибутку або збитку - це фінансовий актив або фінансове зобов'язання, які задовольняють будь-яку з таких умов:
  а) класифікуються як утримувані для продажу. Фінансовий актив або фінансове зобов'язання класифікуються як утримувані для продажу, якщо:
  i) придбані або створені в основному з метою продажу або викупу в близькому майбутньому;
  ii) при первісному визнанні є частиною портфеля ідентифікованих фінансових інструментів, якими управляють разом та щодо яких існують свідчення останньої фактичної схеми отримання короткострокового прибутку,
або
  iii) є похідним інструментом (за винятком похідного інструмента, який є контрактом фінансової гарантії або призначеним інструментом та інструментом ефективного хеджування);
  б) після первісного визнання він призначається суб'єктом господарювання як оцінений за справедливою вартістю з відображенням переоцінки як прибутку або збитку. Суб'єкт господарювання може застосувати таке призначення, тільки якщо його дозволяє параграф 11А або якщо це приводить до достовірнішої інформації, тому що
  i) воно виключає або значно зменшує непослідовність оцінки чи визнання (що її іноді називають "незіставністю обліку", яка інакше виникла би внаслідок оцінки активів або зобов'язань чи визнання прибутків і збитків від них за допомогою різних основ
або
  ii) групою фінансових активів, фінансових зобов'язань або і тими і іншими управляють та оцінюють їх результати на основі справедливої вартості, відповідно до задокументованої стратегії управління ризиками або інвестиційної стратегії, й інформація про групу надається внутрішньо на цій основі провідному управлінському персоналові суб'єкта господарювання (як визначено в МСБО 24 "Розкриття інформації щодо зв'язаних сторін" (переглянутому в 2003 р.), наприклад, раді директорів та генеральному директорові.
  У МСФЗ 7 параграфи 9 - 11 і Б4 вимагають від суб'єкта господарювання надавати розкриття інформації про фінансові активи та фінансові зобов'язання, які він призначив за справедливою вартістю з відображенням переоцінки як прибутку або збитку, в тому числі, про те, як він виконав ці умови. Стосовно інструментів, кваліфікованих відповідно до ii) вище, таке розкриття містить докладний опис того, як призначення за справедливою вартістю з відображенням переоцінки як прибутку або збитку зіставляється з документованим управлінням ризиками або інвестиційною стратегією суб'єкта господарювання.
  Інвестиції в інструменти власного капіталу, які не мають ринкової ціни котирування на активному ринку і справедливу вартість яких не можна достовірно оцінити (див. параграф 46 в) та параграфи КЗ80 і КЗ81 Додатка А), не слід призначати за справедливою вартістю з відображенням переоцінки як прибутку або збитку.
  Слід зазначити, що параграфи 48, 48А, 49 та параграфи КЗ69 - КЗ82 Додатка А, які встановлюють вимоги до визначення достовірної оцінки справедливої вартості фінансового активу або фінансового зобов'язання, застосовуються однаково до всіх статей, що їх оцінюють за справедливою вартістю, або шляхом призначення, або інакше, чи про які розкривають інформацію стосовно справедливої вартості.»

  Прибутки та збитки
  «П.55: Прибуток або збиток, що виникає від зміни справедливої вартості фінансового активу або фінансового зобов'язання, яке не є частиною відносин хеджування (див. параграфи 89 - 102), слід визнавати так:
  а) прибуток або збиток від фінансового активу або фінансового зобов'язання, класифікованих за справедливою вартістю з відображенням переоцінки як прибутку або збитку, слід визнавати у прибутку чи збитку;
  б) прибуток або збиток від доступного для продажу фінансового активу слід визнавати в іншому сукупному прибутку за винятком збитків від зменшення корисності (див. параграфи 67 - 70) і прибутків та збитків від іноземної валюти (див. параграф КЗ83 Додатка А), доки визнання фінансового активу не буде припинено, коли кумулятивний прибуток або збиток, визнаний раніше в іншому сукупному прибутку, слід перекласифіковати - виключити з власного капіталу і визнати у прибутку чи збитку як коригування внаслідок перекласифікації (див. МСБО 1 "Подання фінансових звітів" (переглянутий у 2007 році)). Проте відсотки, обчислені із застосуванням методу ефективного відсотка (див. параграф 9), визнаються у прибутку чи збитку (див. МСБО 18). Дивіденди за доступним для продажу інструментом власного капіталу визнаються у прибутку чи збитку, коли встановлюється право суб'єкта господарювання отримувати платіж (див. МСБО 18).»

  З огляду на вищенаведене, питання податкового обліку операцій уцінки та дооцінки цінних паперів у відповідності до поточної редакції Податкового кодексу України потребує роз'яснень з боку Державної фіскальної служби України.


  З повагою, апарат Асоціації «УФТ».


Останні новини
20.03.2019 р.
15.03.2019 р.
14.03.2019 р.
14.03.2019 р.
13.03.2019 р.
13.03.2019 р.
13.03.2019 р.
12.03.2019 р.
07.03.2019 р.
07.03.2019 р.